|
Про коледж
Медсестри -
бакалаври
Медичні сестри
Фельдшери
Студенти
Викладачі
Як поступити
Зв'язок з нами
•
Безкоштовно
•
Конкурси
•
Учбова база
•
Викладання
•
Навчання
•
Практика
•
Випускники
•
Професіоналізм
•
Студ. містечко
•
Сторінка батьків
•
Реферати,
рецепти,
поради,
не
традиційна медицина
Соціологія
Психологія
Мікробіологія
Анатомія
Фізіологія
Сестринська справа
Хірургія
Педіатрія
Офтальмологія
Дерматологія
Акушерство
Гінекологія
Фізіотерапія
Медична
інформатика |
|
|
Педіатрія
Досвідчені
викладачі зробили навчання легким та цікавим
Липова
Ольга
Олександрівна,
Викладач педіатрії, голова комісії |
|
Кожний
народ повноцінно живе і розвивається тільки у разі
повноцінного забезпечення умов для росту і
всебічного розвитку свого
майбутнього – підростаючого покоління. Це може бути
забезпечене лише за необхідних побутових умов і
сучасного рівня медичного обслуговування.
Педіатрія – галузь клінічної медицини, яка вивчає
причини виникнення, механізм розвитку, особливості
клінічних проявів, лікування і профілактики
захворювань в період дитинства з урахуванням
анатомо-фізіологічних особливостей організму дитини.
Початок
розвитку педіатричних знань відноситься до глибокої
давнини. Медичне обслуговування дітей
проводилось з найдавніших часів існування людства на
планеті. Пильна увага приділялась цьому питанню в
часи Київської Русі, куди знання та досвід медичного
обслуговування дітей проникали з Греції та Риму. |
У
стародавніх рукописах є чіткі поради щодо догляду і
вигодовування дітей, лікування дитячих хвороб.
Славнозвісний Гіппократ (460-372рр до н.е.)
написав книгу “Про природу дитини”, в якій
приділяв увагу особливостям росту і розвитку
дитини, зокрема новонародженої дитини та
дитини грудного
віку.
Слід відзначити, що
вчений помітив різницю між організмом дитини і
дорослої людини не тільки в антропометричному плані
та масі тіла, а й у реакції на різні подразники, у
виникненні і проявах хвороб, їх перебігу.
Визначним ученим був узбецький лікар Авіценна. Серед
його книжок найвидатнішими є “Канон медичної науки”
і “Книга зцілення” (1010-1020рр.).
У
“Каноні медичної науки” вчений
детально зупиняється на вигодовуванні дітей,
ставленні матері до своєї дитини, особливо раннього
віку, що на його думку , допомагає формуванню
характеру та здоров’я дитини, її загартовуванню.
Докладно зупиняється на характеристиці різних хвороб
у дітей, методах їх діагностики та лікування. Ця
книга протягом багатьох століть була головним
підручником для підготовки лікарів в європейських
медичних школах.
|
|
Марієнко
Лідія Василівна, Викладач педіатрії |
Щербіна
Ольга Іванівна
Викладач педіатрії |
|
У
літописах згадуються лікарі-монахи – Пимен Постник,
Агапіт, Кузьма Пантелеймон, Антоній. А лікаря-монаха
Даміана вважали першим лікарем – педіатром.
Онука
Володимира Мономаха Євпраксія займалася лікуванням
при княжому дворі. Вона вийшла заміж за
візантійського імператора і переїхала до
Константинополя, де прийняла ім’я Зої.
У Візантії
вона продовжувала займатися медициною і лікуванням.
Євпраксія написала книжку грецькою мовою, в якій
виклала весь свій досвід з медицини, і яка, по суті
є медичною енциклопедією. Вона охоплює питання
терапії, фармакології, акушерства, проблеми
новонароджених дітей. Ця книга зберігається у
Флоренції.
І аж до
другої половини ХІХ ст.. педіатрія розвивалась поряд
з акушерством і гінекологією.
Засновником педіатрії, як окремої науки, вважається
Степан Хомич Хотовицький (1796-1889рр.), українець
за походженням, професор медико-хірургічної академії
в Петербурзі. Завдяки його наполегливим вимогам,
педіатрія була відокремлена від акушерства в окрему
науку.
В книзі
“Педіатрика” (1847р.) С.Х. Хотовицький зазначав, що
дитина – це не доросла людина в мініатюрі.
|
Організм дитини суттєво відрізняється від організму
дорослої людини не тільки за розмірами, а й тим, що
він постійно росте, розвивається і вдосконалюється.
Це мають урахувати не лише батьки та родичі, а й ті,
хто досліджує ріст, розвиток дитини, а також
доглядає за нею.
Видатним педіатром був також українець за
походженням О.А.Кисіль, який народився в Києві
(1859-1938рр.) та закінчив Київський університет
св..Володимира. Він опублікував величезну кількість
наукових праць (понад 600), де були висвітлені
питання туберкульозу, ревматизму, інфекційних хвороб
у дітей.
Боротьбу з дитячою смертністю і роботу щодо
підготовки лікарів-педіатрів на Україні проводив
професор І.В.Троїцький (1856-1923рр.)
Він є автором
150 наукових праць і декількох підручників з
педіатрії, історії педіатрії та дитячої гігієни.
Його “Курс лекцій з хвороб дитячого віку” (1887р),
по суті, був першим повноцінним підручником з
педіатрії в Україні. Учений працював у галузі
антенатальної профілактики, гігієни дітей,
з’ясування етіології та патогенезу дитячих
інфекційних хвороб. Він довів вплив
соціально-економічних умов на розвиток рахіту і
рівень дитячої смертності, а також необхідність
заходів щодо охорони здоров’я матері для нормального
розвитку дитини.
|
|
Подмогильна
Любов Григорівна
Викладач педіатрії,
заст. директора |
В 70
роки ХІХ ст.. починає свою науково-педагогічну
діяльність Ніл Федорович Філатов.
Заслуга
Н.Ф.Філатова перед світовою педіатрією в тому, що
він значно випередив своїх колег лікарів – педіатрів
у вивченні клініки дитячих хвороб, особливо гострих
інфекційних захворювань дитячого віку. Філатов
вперше почав лікувати дифтерійною сироваткою дітей,
хворих на дифтерію. Майже всі праці Н.Ф.Філатова
були видані іноземними мовами.
Першу в
Україні кафедру дитячих хвороб було організовано в
1889 році при Київському університеті св.Володимира.
В 1920 році – Київський медичний інститут. І тільки
в 1930 році при медінституті було відкрито факультет
охорони материнства і дитинства.
Значну
роль у розвитку педіатрії в Україні відіграли вчені,
як то Т.Н. Сперанський, М.С. Маслов, О.Ф. Тур, О.М.
Хохол та інші.
Діяльність Т.Н. Сперанського була спрямована на
вирішення питань в галузях неонатології, алергії,
захворювань травного каналу та органів системи
дихання.
Наукові
праці М.С. Маслова були присвячені вигодовуванню
здорової дитини раннього віку.
О.Ф.
Тур, найталановитіший учень М.С. Маслова, українець
за походженням зробив значний внесок у галузі
гематології, дієтики, фізіології та анатомії
дитинства.
Професор, член академії наук О.М. Хохол очолювала
кафедру пропедевтики дитячих хвороб і госпітальної
педіатрії при Київському медичному інституті ім..
О.О. Богомольця.
Її
наукова діяльність (1945-1964рр.) була спрямована на
вдосконалення вигодовування дітей 1-го року життя.
Багато наукових праць О.М. Хохол присвятила
захворюванням травної системи, нирок і шкіри у
дітей.
Кафедри
педіатрії Київського медичного інституту відіграли
важливу роль у розвитку педіатрії в Україні. Наукові
праці колективів цих кафедр відомі за межами
України. Колективи десятиліттями розробляли
найактуальніші проблеми педіатрії, розвивали славні
традиції видатних педіатрів.
Значний
внесок у розвиток педіатричної науки та
вдосконалення медичного обслуговування дітей і
майбутніх матерів належить Українському НДІ
педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.
Він є провідним науковим закладом України, який
протягом багатьох років здійснює організацію і
координацію науково-дослідних робіт, спрямованих на
вивчення проблем охорони здоров’я матері і дитини.
Важливе
значення у поліпшенні медичної допомоги населенню
мають середні і молодші медичні працівники. Фельдшер
і медична сестра не просто перші помічники лікаря,
вони – одна з основних ланок охорони здоров’я.
Професія середнього медичного працівника потребує
чіткого виконання призначень лікаря,
спостережливості, винахідливості в складних
ситуаціях, співчуття, чуйності і милосердя.
Кваліфікований середній медичний працівник має бути
обізнаний з наданням лікувально-профілактичної
допомоги дітям, з особливостями будови і
функціонуванням дитячого організму, роботи клініки,
лікування і профілактики захворювань, принципами
надання невідкладної допомоги при загрозливих станах
у дітей.
Надзвичайно актуальними є питання раціонального
вигодовування дітей першого року життя й організації
харчування в різних вікових групах, диспансерізаціїї
дітей.
Вміння
спілкуватись в професії середнього медичного
працівника повинно займати провідне місце. Кожний крок
повинен бути поміркованим і зваженим. Це дозволить
завоювати авторитет батьків і родичів, щоб спільними
зусиллями сприяти розвитку дитини, організувати
догляд з урахуванням вікових особливостей.
Останніх чотирнадцять років, років незалежності,
виникло багато проблем, які необхідно вирішувати в
Україні, в тому числі і в медицині. Зараз поширилась можливість
співробітництва та обміну досвідом з закордонними
вченими і лікарями, що позитивно сприятиме новим
успіхам в охороні здоров’я підростаючого покоління і
стане надійним гарантом міцного здоров’я дитячого
населення.
|
|